Чи є СГ платниками екологічного податку за розміщення відходів, які утворилися у процесі їх діяльності та продаються як товар або використовуються у власному виробництві, у т.ч. металобрухт?

Головне управління ДПС у Вінницькій області повідомляє, що відповідно до п.п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 із змінами і доповненнями (далі – Кодекс) платниками податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання).

Об’єктом та базою оподаткування екологічним податком є, зокрема, обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання (п. 242.1 ст. 242 Кодексу).

Кодексом визначено, що розміщення відходів − постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (п.п. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

При цьому Кодексом передбачено звільнення від оподаткування Податком суб’єктів, які розміщують відходи, що утворилися від їх господарської діяльності на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину (п. 240.5 ст. 240 Кодексу).

У разі виникнення відходів, клас небезпеки яких вимагає відповідності ліцензійним умовам до спеціалізованих підприємств, суб’єкти можуть бути звільнені від справляння Податку на підставі договорів, що укладені із суб’єктами, які мають необхідні дозвільні документи.

Разом з тим, для забезпечення вимог п. 240.5 ст. 240 Кодексу, суб’єктам необхідно облаштувати спеціально відведені місця для тимчасового розміщення відходів та запровадити належний облік відходів різних класів небезпечності для виконання договірних зобов’язань із спеціалізованими підприємствами із утилізації або розміщення (захоронення) відходів.

Терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (п. 5.3 ст. 5 Кодексу).

Законом України від 20 червня 2022 року № 2320-IX «Про управління відходами» (далі – Закон № 2320-IX) відходи визначені як будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися.

При цьому Закон № 2320-IX не поширюється на відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом (ст. 2 Закону України від 5 травня 1999 року № 619-XIV  «Про металобрухт» (далі – Закон № 619-XIV).

Операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами. 

Діяльність, пов’язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться в порядку, встановленому законодавством.

Суб’єкти господарювання, які здійснюють операції з металобрухтом, ведуть бухгалтерський та оперативний облік операцій з металобрухтом, а  також   статистичну   звітність   згідно   із   законодавством   (ст. 11  Закону
№ 619-XIV).

Враховуючи викладене вище, суб’єкт господарювання, у якого в процесі діяльності утворився металобрухт, відповідно до пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Кодексу не є платником екологічного податку в частині розміщення такого металобрухту на його власних територіях для подальшої реалізації або передачі на утилізацію.

Головне управління ДПС у Вінницькій області