Корисне нотаріусам 

ГУ ДПС у Вінницькій області нагадує, що громадяни мають право вільно розпоряджатися власним майном в межах чинного законодавства. Однією із форм такого розпоряджання є укладання договору довічного утримання. Відповідно до статті 744 Цивільного кодексу України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Згідно зі статтею 748 ЦКУ набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до  статті 334 ЦКУ. Статтею 334 ЦКУ визначено, що право власності на майно за договором  довічного утримання, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення. Відтак, договір довічного утримання є відчуженням нерухомого майна, що передається у власність другій стороні. Відчуження майна за договором довічного утримання з метою одержання за нього грошової компенсації у вигляді матеріального забезпечення для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб розглядається як продаж такого майна. Нормами Податкового кодексу України встановлено, що приватний нотаріус щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посвідчені ним протягом звітного кварталу договори купівлі-продажу (міни) між фізичними особами, включаючи інформацію про ціну таких договорів та розмір сплаченого податку у розрізі кожного договору.