Чи є витрати на житло працівникам базою нарахування ЄСВ?

управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Вінницькій області інформує, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для роботодавців, є сума нарахованої кожній застрахованій особі зарплати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР, та сума винагороди фізособі за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Визначають види виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску спираючись на Інструкцією зі статистики заробітної плати, що затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5.

Згідно з пп. 2.3.4 розд. 2 Інструкції № 5 виплати, що мають індивідуальний характер належать до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Мова йде про оплату квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров'я, передплату на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством.

Таким чином, роботодавець-підприємство нараховує єдиний внесок на витрати, понесені ним у зв'язку з оплатою найманого житла працівникам.

Чи оподатковується юридичною особою - працедавцем сума компенсації вартості проїзду до місця роботи та/або з роботи до дому найманому працівнику?

Відповідно до п.п. «а» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

При цьому, положеннями Кодексу законів про працю України  від 10 грудня 1971 року № 322-VIII із змінами і доповненнями (далі – КЗпП) передбачені випадки, коли юридична особа повинно компенсувати (відшкодувати) найманому працівнику витрати на проїзд, а саме:

у зв’язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість (ст. 5 прим. 1 КЗпП)

у зв’язку з службовими відрядженнями (ст. 121 КЗпП).

Таким чином, компенсація вартості проїзду в інших випадках може здійснюватися за рішенням керівника підприємства та вважатися додатковим благом найманого працівника.

Відповідно до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума доходу у вигляді додаткового блага.

Згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок за ставками, визначеними у ст. 167 ПКУ.

Враховуючи те, що проїзд найманого працівника до місця роботи та/або з роботи до дому не пов’язано із виконання ним трудової функції та не підпадає під дію КЗпП, то у разі прийняття керівником підприємства рішення щодо виплати компенсації за проїзд працівнику сума такої компенсації буде оподатковуватися податком на доходи фізичних осіб на підставі п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ.