Управління аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області звертає увагу, що питання «форс-мажору» є досить актуальним в українському правовому полі у зв'язку з останніми тенденціями як світового, так і національного рівня. Форс-мажор як непереборна сила може стати важливою підставою для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань. Однак практична реалізація цього питання вимагає чітких правових роз'яснень і визначень, що забезпечать однакове застосування норм права на рівні судової практики.
Позитивним моментом у цьому питанні є Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року справа №520/2941/24.
По суті справи - У лютому 2024 року Товариство звернулося до суду з позовом до податкового органу, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності нараховано пеню у розмірі 21,5 млн. грн. Так, позивач вказує, що, враховуючи положення статті 13 Закону № 2473-VIII, в якій законодавець закріпив таку підставу для припинення нарахування пені за порушення граничних термінів розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами як зупинення виконання контракту через дію форс-мажорних обставин, а також уповноваживши торгово-промислову палату засвідчувати настання таких форс-мажорних обставин, останній створив, зокрема для Товариства легітимні очікування, що, отримавши сертифікат торгово-промислової палати, яким вона засвідчила настання форс-мажорних обставин, які об`єктивно унеможливили виконання контрактів, нарахування пені за порушення граничних строків за цими контрактами буде зупинено.
Наголошує, що виконати обов`язок щодо повернення валютної виручки шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення з недобросовісного контрагента-нерезидента. Товариство не мало можливості внаслідок дії обставин непереборної сили, а саме - знищення первинної документації через обстріли російською федерацією місць їх зберігання. Натомість, як вважає позивач, ним було вжито усіх необхідних заходів для забезпечення повернення валютної виручки, а у його діях відсутня вина, як обов`язкова умова притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, оскільки порушення граничних термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності спричинено діями третіх осіб (контрагентів-нерезидентів, якими порушено строки розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами; не у повному обсязі здійснено оплату за поставлені товари).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, судова палата зазначає наступне.
Між сторонами немає спору щодо встановленого податковим органом факту порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Натомість, виник спір щодо правомірності нарахування контролюючим органом пені за цим фактом на підставі Податкового кодексу України та Закону України «Про валюту і валютні операції», оскільки позивач доводив про відсутність його вини в порушенні цих строків.