Чи є платником екологічного податку спеціалізоване підприємство, яке здійснює збирання відходів та тимчасово розміщує ці відходи на власних (орендованих) полігонах з їх наступною утилізацією?

Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755 із змінами і доповненнями (далі – Кодексу) передбачено віднесення до складу платників екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах (далі - Податок) суб’єктів господарювання, які здійснюють “розміщення відходів” в розумінні підпункту 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, як постійного (остаточного) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях або об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів. 

Підставою для виключення спеціалізованого підприємства з платників Податку є наявність у нього дозволу уповноваженого органу на здійснення постійного (остаточного) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях або об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо) .

У разі наявності у спеціалізованого підприємства ліцензій на провадження будь-яких інших операцій з відходами (наприклад: збирання, перевезення, тимчасове зберігання) підставою для виключення його з числа платників Податку є договір на видалення та утилізацію відходів з іншими спеціалізованими підприємствами, які отримали відповідні дозволи уповноважених органів. 

Відповідно до абзацу шостого частини третьої статті 34 Закону України “Про відходи ”суб’єкт господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об’єкт поводження з небезпечними відходами, зобов’язаний мати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (не підлягає ліцензуванню зберігання (накопичення) суб’єктом господарювання утворених ним небезпечних відходів, якщо протягом року з дня утворення небезпечні відходи передаються суб’єктам господарювання , що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами).

У разі виникнення відходів , клас небезпеки яких вимагає відповідності ліцензійним умовам, суб’єкти можуть бути звільнені від справляння Податку за умови наявності у них необхідних дозвільних документів або на підставі договорів, що укладені із суб’єктами, які мають такі дозвільні документи.

Разом з тим, для забезпечення вимог пункту 240.5 статті 240 Кодеку, суб’єктам господарювання необхідно облаштувати спеціально відведені місця  для тимчасового розміщення відходів та запровадити належний облік відходів різних класів небезпечності для виконання договірних зобов’язань із спеціалізованими підприємствами із утилізації або розміщення (захоронення)відходів.

Кодексом передбачено, що у разі розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів , ставки екологічного податку збільшуються утричі.

Крім того передбачено застосування до ставок коефіцієнта, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі ( у межах населеного пункту або на відстані менше ніж 3 км від таких меж ставки екологічного податку збільшуються втричі).